Адаптація учнів 5-х класів до навчання у середній ланці школи

Перехід з початкової ланки в середню вважається найбільш складною педагогічною проблемою, а адаптація у 5 класі – один з найважчих періодів шкільного навчання.

Що ж таке адаптація?

Адаптація (пристосування до середовища) – соціально-психологічний процес, який веде до стану адаптованості, що виражається у здатності особи без тривалих і внутрішніх конфліктів продуктивно виконувати провідну діяльність, задовольняти свої потреби, переживати почуття самоствердження і вільного вираження своїх творчих здібностей.

Виділяють два основних види адаптації:

• Фізіологічна адаптація (у процесі фізіологічної адаптації організм звикає до нових фізичних і розумових навантажень, нового режиму і темпу життя у п'ятому класі).

• Соціально-психологічна адаптація (особистість активно пристосовується до нового соціального оточення, приймає групові норми та цінності нового для нього колективу, входить в його рольову статусну структуру).

Труднощі шкільного життя п'ятикласника.

У п'ятому класі умови навчання докорінно змінюються: діти переходять від одного основного вчителя до системи "класний керівник – вчителі-предметники".
Так само, ускладнити адаптацію дітей до середньої школи може необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.
Є діти, які перейшли з іншої школи, і їм потрібно пристосовуватися не тільки до нових вчителів, але і до нових однокласникам.

Ознаки шкільної дезадаптації дитини:

1. Змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

2. Небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.

3. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

4. Небажання виконувати домашні завдання.

5. Постійні скарги на погане самопочуття.

6. Скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

7. Неспокійний сон.

8. Труднощі ранкового пробудження, млявість.

Психологічні рекомендації батькам п'ятикласника:

• Забезпечити спокійну, щадну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб дитина постійно відчувала вашу допомогу і підтримку.

• Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день в школі?" Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу.
Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб починати подібні бесіди про школу.
Крім того, обов'язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

• Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Без коливань поговоріть з учителем, якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини або про його проблемах, пов'язаних зі школою, або про взаємозв'язки його шкільних і домашніх проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз на місяць.

• Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Ваша дитина повинна розцінювати свою хорошу успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, частіше проявляйте свою радість. Але висловлюйте свою заклопотаність, якщо в дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш уважному виконання ним домашніх і класних завдань.
Постарайтеся, наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень: наприклад, ти на півгодини більше можеш подивитися телевізор за гарні оцінки, а на півгодини менше — за погані. Такі правила самі по собі можуть призвести до емоційних проблем.

• Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, отримані в школі, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання.

• Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності. Наприклад, доручіть йому розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

• Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Коментарi